Запалення нирок – звучить страшнувато, а коли цей діагноз ставлять вашій дитині, так взагалі коси дибки стають. Ось і нам лікарі винесли такий вирок після здачі аналізів, коли ми вирішували, що лікувати: інфекційну чи бактеріальну хворобу, яка по нашій думці спричиняла високу температуру в малечі. Аналізи та УЗД показали, що в нас поелінефрит, який потрібно негайно лікувати антибіотиками і при цьому знаходитись в стаціонарі.
Лягати в обласну чи міську лікарню ми не стали, бо знаходитись в палаті із 5-6-ю дітками дуже важко та ризиковано. Нам виділили палату в інфекційній лікарні. Сьогодні на звідти виписали. Багато чого хочу сказати про лікарню, але про багато змовчу – бо головне це здорова дитина.
—
Даже такой простой и нужной вещи как чайник, в палате не было 80-е и “совок” до сих пор в наших больницах. Я за платную медицину, которая сможет самостоятельно покупать электро технику в магазинах и не стыдится своих палат.
—
Хоча в нас і безкоштовна медицина, але багато за що доводилось платити. Попасти в палату до своєї дружини та доньки було дуже важко, але я частенько сидів там по пів дня, аби дати змогу дружині хоч трішки відпочити.
У нас маленька доня, віком 1 рік та 2 місяці. Самі розумієте, що сидіти в одній кімнаті тиждень дуже важко. А сидіти там маленькій дитині, ще важче. Особливо, коли температура в тій кімнаті 28-30 градусів. Це ж треба додуматись не вимикати отоплення на весні, коли на вулиці +25.
Малеча тепер боїться людей в масках та білих халатах. Надіюсь це не на все життя. Я б і сам боявся тих, хто приходить в білому халаті, щоб вколоти мені в м’яке місце голку і ввести пекучу рідину. Тому я розумію свою доньку.
Нарешті ми вдома і я надіюсь, що ми будемо рідко згадувати час проведений в інфекційній лікарні.