ВирусПривіт!

Учора , випадково заразився вірусом ,знехтувавши попередження Касперського, і мій Віндовс ХР , який стояв більше ніж 3 місяці, розпочав глючити, виснути, та страшно тормозити. Тому, поставив собі Windows 7 Ultimate X86 , оригінальну, без усяких вшитих сторонніх твітів чи ще якихось змінень. Але все таки, повертаючись до теми вірусів, я б хотів розповісти, як саме з»явилися ці шкідники.

Думок з приводу народження першого комп’ютерного вірусу дуже багато. Нам достеменно відомо лише одне: на машині Чарльза Беббіджа, що вважається винахідником першого комп’ютера, вірусів не було, а на Univax 1108 і IBM 360/370 в середині 1970-х років вони уже працювали :).

Але це також не був рік їхнього народження :), стартом вірусів потрібно вважати роботи Джона фон Неймана по вивченню самовідтворюються математичних автоматів, які стали відомі в 1940-х роках. У 1951 р. цей знаменитий учений запропонував метод, який демонстрував можливість створення таких автоматів. Пізніше, в 1959 р. журнал ‘Scientific American’ опублікував статтю Л.С. Пенроуза, яка також була присвячена механічним структурам що самовідтворюються. На відміну від раніше відомих робіт, тут була описана проста двовимірна модель подібних структур, здібних до активації, розмноження, мутацій, захоплення. Пізніше, слідами цієї статті інший учений — Ф.Ж. Шталь — реалізував модель на практиці за допомогою машинного коду на IBM 650.

Необхідно відзначити, що з самого початку ці дослідження були направлені зовсім не на створення теоретичної основи для майбутнього розвитку комп’ютерних вірусів. Навпаки, вчені прагнули удосконалити світ, зробити його більш пристосованим для життя людини. Адже саме ці праці лягли в основу багатьох пізніших робіт по робототехніці і штучному інтелекту. І в тому, що наступні покоління зловжили плодами технічного прогресу, немає провини цих чудових учених.

У 1962 р. інженери з американської компанії Bell Telephone Laboratories — В.А. Висотський, Г.Д. Макілрой і Роберт Морріс — створили гру ‘Дарвін’. Гра припускала присутність в пам’яті обчислювальної машини так званого супервізора, що визначав правила і порядок боротьби між собою програм-суперників, що створювалися гравцями. Програми мали функції дослідження простору, розмноження і знищення. Сенс гри полягав у видаленні всіх копій програми супротивника і захопленні поля битви.

На цьому теоретичні дослідження учених і нешкідливі вправи інженерів пішли в тінь, і зовсім скоро світ дізнався, що теорія саморозмножуються структур з не меншим успіхом може бути застосована і в дещо інших цілях, від яких тепер страждає уся комп»ю терна спільнота.

Теперішні віруси набагато розумніші ніж ніж їхні предки із далеких 40х років. Незважаючи на активну боротьбу із вірусами, іх менше не стає, вони розмножаються, удосконалюються, навчаються «думати». Також існюють види вірусів, які уміють заражати самі антивірусні програми, якщо ті не оновляються, потрібно оновляти не тільки бази данних антивірусів, а й дивитися щоб версія антивірусної програми була актуальною, а не 5-ти річної давності 🙂

——————-

Любишь читать книги? Но ведь каждый раз покупать их получаеть немного накладно? Тогда загляни на http://bookvisor.ru — здсь очень большая електронная библиотике, и все книги можно скачать бесплатно)